Єпископ Віталій Кривицький на бердичівському паломництві: «Нагадати чоловікам про їхнє покликання»

Єпископ Віталій Кривицький на бердичівському паломництві: «Нагадати чоловікам про їхнє покликання» https://credo.pro/2021/03/286814 Єрмак Ірина

У суботу четвертого тижня Великого Посту, на другий день після святкування урочистості св.Йосифа, відбулося паломництво чоловіків до санктуарію Божої Матері Святого Скапулярію в Бердичеві.

Цьогорічне паломництво, як і весь цей рік у житті Церкви, було присвячене Обручникові Богородиці. В ньому взяли участь близько 60 чоловіків із парафій Житомира, Бердичіва, Коростишева, Любара, Хорошева та київської парафії Воздвиження Святого Хреста.

«Таке паломництво, — сказав для CREDO ординарій Києво-Житомирської дієцезії єпископ Віталій Кривицький, — проводиться щорічно, тільки (з відомих причин) його не було минулого року. Його мета завжди одна й та сама: нагадати чоловікам про їхнє покликання, про їхню місію в сім’ї, в суспільстві, на тому місці і в тому стані, як вони є: чи то миряни, чи богопосвячені особи. Друга мета — дати змогу чоловікам відчути атмосферу спільної молитви у християнському зібранні».

 

 

Вітаючи учасників паломництва, відповідальний за його організацію о.Рафаїл Мишковський висловив побажання: «Нехай наша присутність тут стане вираженням любові до наших родин, нашої турботи про них і про всю нашу Батьківщину. Пам’ятаймо про героїв, які захищають нашу країну на її східних кордонах. Але й кожен із тих, хто сумлінно виконує свої обов’язки, утримує свої сім’ї та піклується про них, теж герої. Підтримуймо один одного і пам’ятаймо, що найкраща підтримка — це молитва. Звернімося до св.Йосифа, Обручника Діви Марії, який є нашим покровителем у щоденних справах».

 

 

Серед прибулих до Бердичева, разом із дорослими чоловіками, можна було побачити і хлопчиків різного віку. Це міністранти з парафії Різдва Пресвятої Богородиці в Коростишеві. «Вважаю, — сказав вікарій цієї парафії о.Андрій Бачинський SDM, який опікується формацією міністрантів, — що їх потрібно привозити сюди, як Марія і Йосиф приводили Ісуса до Єрусалиму на святкування Пасхи. В майбутньому це допоможе становленню їхньої чоловічості». 

 

 

Місії чоловіка, його покликанню бути батьком, була присвячена конференція, з якою виступив директор Всеукраїнського бюро у справах душпастирства родин о.Роман Лаба OSPPE. «Чоловік, — казав він, — покликаний до того, щоб бути батьком. І це не залежить, чи він одружений і має дітей, чи перебуває у чернечій спільноті. Адже бути батьком, отцем — це давати життя. Святий Василій Великий стверджував, що перше ім’я Бога — Отець. Не Творець, а саме Отець, оскільки Він народжує Сина і робить це у вічності. Отже, не було моменту, коли Бог не був би Отцем». Спираючись на слова зі Старого Завіту «Тоді Господь Бог утворив чоловіка з земного пороху та вдихнув йому в ніздрі віддих життя, і чоловік став живою істотою» (Бут 2,7), о.Роман порівняв створення людини з працею гончаря. Спочатку глину очищують. Тому і Бог хоче очистити нас від того, що заважає нам жити: від гріха. Далі до глини додають воду: вода — це образ Божої благодаті. Потім гончар тисне на глину руками, щоб надати їй форми — тому Бог допускає утиски в нашому житті. Нарешті, вироби з глини піддають обробці вогнем: це випробування, які зміцнюють і загартовують людину.  

 

 

«Вдихнувши ж у чоловіка віддих життя, — продовжив священник, — Бог поділився з ним чимось ізсередини себе. Тому найперша місія батька — вдихати життя в тих, кого Бог йому подарував. І перше, що необхідно для її виконання, — присутність батька в сім’ї. А що ми бачимо в житті? 1963 року в одній із західних країн була написана книжка «В напрямку цивілізації без батька». Нині в Україні три мільйони дітей живуть без батька. Те, про що писали 40 років тому, нині стало дійсністю». Отець Роман навів висновок одного американського соціолога про те, що відсутність батька — це головна причина злочинності, оскільки його присутність «визначає певні межі, за які не можна виходити».

 

 

«Людство, — казав далі о. Роман, — іде до певної моделі, яка не мислить категоріями сім’ї. І це — не тільки десь в Америці, десь на “гнилому Заході”, як стверджують люди, які все ще мислять пострадянськими стереотипами. Це стосується і нашої країни. І хоч би скільки конференцій ми проводили на цю тему, хоч би скільки протестували — це нічого не дасть, якщо ми не підключимо духовний потенціал: молитву за заступництвом святих, особливо — св.Йосифа».

Священник навів слова французької містички Марти Робен, яка казала, що ХХІ століття буде століттям св.Йосифа, тому що батьківство буде найбільш атаковане.

 

 

«На сторінках Євангелія ми не зустрічаємо слів, сказаних Обручником Діви Марії та Опікуном Дитятка Ісуса. І це показує, що його найбільша заслуга — це його присутність у Святому Сімействі. І недарма євангеліст Лука називає Йосифа батьком. Йосиф не був біологічним батьком Ісуса, але його батьківство було справжнім: адже він прийняв життя і захищав його,; а до того ж він, згідно з юдейським Законом, привів Ісуса до повноліття — ввів Його у спільноту Завіту», — сказав о.Роман на завершення конференції.

 

 

Двоє з учасників паломництва поділилися свідченням дії Бога у їхньому житті. Про шлях, яким Господь привів його до Католицької Церкви, розповів Ігор Маслянський з Житомира. Свідчення бердичевлянина Віталія Козака було цікаве тим, як Бог діє в його хобі —спортивній риболовлі.

 

 

Пан Віталій сказав і про те, яке значення мав для нього приклад його батька. «Дякую, — сказав він, — моєму батькові за те, що виховав мене у вірі. Тепер я намагаюсь дати своїм дітям такий приклад, який мій тато давав мені».

 

 

Далі учасники зустрічі мали змогу поділитися свідченнями в малих групах, де кожному було запропоновано відповісти на запитання: «За що я хотів би подякувати Богу?»

Центральним пунктом програми паломництва стала Свята Меса, яку очолив єпископ Віталій Кривицький.

 

 

— На початку Книги Буття, — сказав Його Преосвященство у проповіді, — ми читаємо, що перші люди, створені за образом і подобою Бога, були «нагі, та (одне одного) не соромилися» (Бут 2,25). Це говорить про те, що вони були в такій гармонії між собою, що бачили не зовнішність, а внутрішній світ одне одного. Господь закликає нас не дивитись на зовнішність, а відкривати в кожній людині її особу. Нехай кожен, повернувшись додому після цього паломництва, по-новому подивиться на свою дружину, на свою сім’ю, на своє покликання. І нехай Небесний Отець зцілить у вас і у ваших родинах усе, що потребує зцілення, і зміцнить усе, що потребує зміцнення.

 

 

Перед тим, як уділити благословення, владика Віталій поділився враженнями від участі у Всеукраїнській зустрічі семінаристів і побажав усім чоловікам бути «більш чоловіками — такими, якими Бог хоче нас бачити, кожного на своєму місці».

 

 

 

 

Паломництво завершила Хресна Дорога. Цю молитву о.Віталій Козак, священник бердичівської парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, закликав пожертвувати за «наші сім’ї, за родини наших рідних і близьких, за сім’ї, які найбільше страждають, за воїнів, що захищають нас на Сході, за їхні родини і за дружин, матерів, батьків і дітей загиблих».

 

 

Відповіддю на слова священника стали роздуми кожного стояння, а особливо — ХІІІ, де були зачитані уривки з інтерв’ю дружин загиблих солдатів. «Наші чоловіки не просто померли, — сказала одна з них, Світлана Литвинська, — вони загинули за Україну, за її майбутнє. Тому ми називаємо себе не вдовами, а дружинами загиблих». Раніше, на VІ стоянні, паломники молилися за тих, хто «бачить тільки наслідки війни», як на Сході нашої країни, так і в Сирії, Південному Судані та всюди, де проливається людська кров; на VІІ — за тих, хто страждає через каліцтво, і тих, хто опікується інвалідами. Молитва ІV стояння була пожертвувана за батьків, які страждають через гріхи їхніх дітей, ІХ — за тих, хто заступається за нас своїми молитвами в закритих монастирях; на ХІ стоянні просили про дар «сліз навернення».

 

 

Фото автора

 

March 22, 2021 at 04:43PM CREDO https://credo.pro

Leave a Reply

Your email address will not be published.