40 днів без їжі та пиття! Як можна пережити такий радикальний піст?

40 днів без їжі та пиття! Як можна пережити такий радикальний піст? https://credo.pro/2021/03/287539 Dovgalova Olena

Із Євангелія відомо, що Ісус перебував у пустелі 40 днів «і протягом тих днів Ісус не їв нічого» (Лк 4,2). Виявилося, що Його послідовники могли переживати цілковитий піст значно довше.

Перша людина, про яку відомо з Біблії, що вона пережила 40 днів без їжі та пиття, — це Мойсей. Згідно з Книгою Виходу, він перебував на горі Синай, де отримав Декалог. Це тривало так довго, що ізраїльтяни визнали його мертвим.

Саме тоді вони засумнівалися в Богові та зробили собі золотого тільця. По-людськи їхнє мислення щодо Мойсея було дуже логічним. Бо як можна прожити в пустелі без води та їжі стільки днів? Але Мойсей повернувся. І тут варто підкреслити одну дуже суттєву деталь: «І сталось, як сходив Мойсей із Синай-гори, а обидві таблиці свідоцтва були в руці його, як сходив з гори, не знав він, що обличчя в нього стало променистим, бо він розмовляв з Господом» (Вих 34,29). Чи можна зробити висновок, що він черпав життєдайну енергію безпосередньо від Бога?

Пізніша історія християнства показала нам кілька дивовижних прикладів функціонування людського організму — без води та їжі — значно довший час.

 

Свята Катерина Сієнська (1347-1380)

Це одна з найвідоміших святих в історії Церкви. Покровителька Італії, радниця пап. Але далеко не всі чули, що вона повністю постила вісім років свого життя.

Ще у сім років Катерина мала видіння Христа. Пізніше вона добровільно перестала їсти й пити, але попри це весь час була дуже активною та повною сил. Це здавалося таким неймовірним, що сповідник Катерини наказав їй щодня щось їсти. Вона послухалася, але наслідки були драматичними: дівчина відразу блювала, навіть із кров’ю. Її цілковитий піст — без їжі та жодної краплі води — протягом восьми років підтвердила канонізаційна булла. Як це пояснити?

Свята Катерина якось сказала своєму сповідникові: «Бог так насичує мене, що я не можу хотіти жодної тілесної їжі». Це підтверджує її біограф — мати Френсіс Рафаель Дрейн, яка писала так: «Євхаристія живила не лише її душу, а й тіло».

 

Луїза Лато (1850-1883)

У ХІХ ст. жило близько 10 людей, які дотримувалися цілковитого посту релігійного характеру. Серед них — проста сільська жінка з Бельгії, Луїза Лато. У 18 років вона отримала стигмати. Також мала містичні видіння й екстаз. У 21 роки перестала їсти, але попри це виконувала найважчу сільську роботу. Коли лікар заохочував її щось поїсти, вона все вертала. Він навіть дослідив її блювоту і підтвердив, що в ньому немає жодних ознак секреції шлункової кислоти, що означає, що процес травлення припинився.

Останні 13 років її єдиною їжею була Євхаристія.

 

Блаженна Александріна Марія да Коста (1904-1955)

Вона походить із Португалії. Коли їй було 19 років, на неї, вдома, напали троє чоловіків і намагалися зґвалтувати, але Александріна втекла, вискочивши у вікно з висоти близько чотирьох метрів. Вона так невдало впала, що пошкодила хребет і її паралізувало. Решту життя Александріна провела в ліжку.

Вона стверджувала, що під час Великого Тижня 1942р. почула від Ісуса такі слова: «Від цієї миті ти не будеш живитися земною їжею, твоєю їжею буде Моє Тіло». Тоді вона перестала їсти й пити.

Звісно, її підозрювали в шахрайстві. Тому вирішили, що за нею ретельно стежитимуть священники та лікарі.

1943 року Александріну перевезли до лікарні, де зачинили на ключ в ізоляторі й поставили охорону. Експеримент тривав 40 днів. Пізніше науковці з Порто написали: «Ми підтверджуємо, що хвора залишалася з 10 червня до 20 липня 1943р. під наглядом лікаря Ґомеса де Араухо. Ми виявили, що в цей період вона абсолютно нічого не їла і не пила. При цьому залишалися незмінними її вага, температура, дихання, тиск і пульс. Її розумові здібності залишалися цілком нормальними. Протягом цих 40 днів вона не задовольняла природних потреб».

Йоан Павло ІІ беатифікував Александріну Марію да Коста у 2004р.

Також відомі й інші приклади «тотального посту» релігійного походження. Його, зокрема, практикували блаж. Миколай із Флюе (його піст тривав 19 років), св.Катерина Ґенуезька (23 роки) та св.Лідвіна Східамська (38 років! Хоча вона пила трохи води).

 

Молитва св. Миколая з Флюе

 

Бретаріанство та анорексія

Надзвичайне явище функціонування організму без звичайного харчування називається бретаріанством (лат. inedia — жити без їжі). У теології це явище називають «містичною анорексією», тобто це — один із містичних феноменів у деяких святих.

Його не варто плутати з істеричною анорексією, яка, за визначенням медицини, є відразою до їжі та викликана психічними блоками, істерією або неврозом. Тому я нікого не закликаю до цілковитого посту самостійно.

Містичне бретаріанство — це надприродне явище, доступне тільки вибраним. І як кожне явище такого типу, це — Божий дар. Воно настає не тоді, коли ми хочемо, а коли цього хоче Бог. Треба також додати, що саме лише бретаріанство — не доказ святості.

Папа Бенедикт ХІV у XVIII ст. встановив обов’язкову умову для визнання містичного посту. Він зазначив, що необхідно, зокрема, мати героїчні чесноти, тобто жити згідно з Євангелієм. Саме святість — це доказ містичного бретаріанства, а не навпаки. Але варто запитати: навіщо це все?

 

«Ні голоду, ні спраги не матимуть уже більше»

Святе Письмо проливає світло на це питання. Варто навести хоча б уривок із Євангелія, який розповідає про зустріч Ісуса з самарянкою. У розмові з жінкою біля криниці Ісус каже визначні слова: «Кожен, хто оту воду п’є, знову захоче пити. Той же, хто нап’ється води, якої дам йому Я, — не матиме спраги повіки» (Йн 4, 13-14).

Трохи пізніше, коли учні повертаються з купленою в Сихарі їжею, вони кажуть Учителю: «Може, хтось Йому приніс їсти? Їжа моя, — каже до них Ісус, — волю чинити того, хто послав мене, і діло його вивершити» (Йн 4, 31-34).

Святі містики через різні надприродні явища ніби показують нам частинку майбутнього стану людського тіла, переміненого після Воскресіння. Вони випереджають «земну епоху», показуючи нам частинку Неба. Вони «однією ногою» вже там. Привідкривають нам край таємниці, як це виглядатиме. Якими ми там будемо.

Святі бретаріанці — це реальний доказ того, про що можемо прочитати в «Одкровенні»: «Ні голоду, ні спраги не матимуть уже більше, (…) бо Агнець, що на середині престола, пастиме їх і водитиме їх на живі джерела вод, і витре Бог усяку сльозу з очей їхніх» (Одкр 7, 16-17). Містики кажуть нам: є щось більше, ніж цей світ! Вони скеровують наш погляд на майбутню Реальність, коли Бог буде «усім в усьому» (1Кор 15,28).

Переклад CREDO за: Кшиштоф Єндрасік, Aleteia

March 31, 2021 at 03:01PM CREDO https://credo.pro

Leave a Reply

Your email address will not be published.