Арнольд Янссен. Маленька таверна

Бог любить несподіванки. З пастуха Він зробив великого царя, з віфлеємської стайні вивів Спасителя світу, а з покинутої таверни поблизу німецького кордону — декілька поколінь місіонерів, чисельність яких сягнула 10 тисяч.

Мало хто знає, що саме така історія сталася в житті молодого священника Арнольда Янссена. Він марив місіями тоді, коли Церква на його батьківщині зазнавала жорстоких переслідувань.

Арнольд став священником 1861 року; йому було 23. Після свячень служив як вікарій у місті Бохольті. Паралельно викладав математику та іноземні мови в місцевій середній школі. Згодом очолив дієцезіяльне Апостольство молитви й дедалі більше цікавився справами Церкви за межами рідної Німеччини.

1873 року отець Арнольд залишив школу. Працюючи в ліцеї сестер-урсулинок, почав видавати щомісячний журнал «Маленький посланець Серця Ісуса». Це невелике видання стало початком його місійної справи.

У той час влада німецької імперії на чолі з Отто фон Бісмарком повстала проти Церкви. Через політику Культуркампфу (з німецької — боротьба за культуру), що розпочалася 1871 року, німецькі католики опинилися в жахливих умовах. Із країни вигнали єзуїтів, влада розірвала дипломатичні стосунки з Ватиканом, розпустила чернечі ордени, ув’язнювала єпископів, а священників, монахів і монахинь піддавала репресіям. Доля Церкви в Німеччині опинилася під загрозою.

Саме тоді Арнольд Янссен відкрив Боже запрошення для себе — працювати заради Євангелія всюди, куди зможуть дійти ноги місіонерів. Кільком священникам, які були у вигнанні, він запропонував розпочати підготовку до місій.

Та після зустрічі з Апостольським префектом Гонконгу, який шукав місіонерів для Китаю, в отця Арнольда з’явився конкретний план. Він вирішив переїхати до нідерландського Штайля, якомога далі від переслідувань німецької влади. Там, у покинутій таверні біля переправи на річці Моз, разом із кількома іншими священниками отець Арнольд відкрив місійний дім. Це сталося 8 вересня 1875 року, на свято народження Діви Марії.

Про що думав молодий священник у час, коли монахів проганяли з країни, а єпископів кидали за ґрати? Чи міг він уявити, що через півтора століття його справу продовжуватимуть тисячі послідовників на всіх континентах Земної кулі? Певно, про таку перспективу отець навіть не здогадувався.

Його критикували, вказуючи, що час для такої справи невдалий; говорили, що й він сам для цієї праці не годиться. Та отець ще більше віддавав своє життя Святому Духу. Він вірив, що місії — саме Його простір.

 

 

Спершу дім Арнольда Янссена діяв як місце, де священників готували до виїзду. Та з часом спільноті забракло того, що насправді зробило би їх братами. Через рік у Штайлі підписали статут нової монашої спільноти — Згромадження Божого Слова, відомого нам як «вербісти».

Через два роки після заснування Дому перші брати поїхали до Китаю.

Новоствореному згромадженню своєю працею допомагали тисячі небайдужих вірян. Серед них — Гелена Штолленверк, яка працювала в кухні монастиря й палко прагнула стати місіонеркою. Разом з отцем Арнольдом вона стала співзасновницею жіночого згромадження Сестер Служниць Святого Духа й прийняла монаше ім’я Марія. Це сталося 8 грудня 1989 року. Через шість років перші сестри-місіонерки поїхали в Аргентину. Далі були Того, Папуа Нова Гвінея, Бразилія, Китай, Японія та десятки інших країн.

Через рік після місії в Аргентину отець Арнольд спільно з сестрою Марією та ще кількома монахинями заснували молитовний щит для двох попередніх спільнот — споглядальне згромадження Сестер Служниць Святого Духа Неустанної Адорації, які моляться за місіонерів в усьому світі.

Справу, яку розпочав Арнольд Янссен, зараз продовжують майже 6 тисяч братів у 76 країнах світу, 3,5 тисячі черниць-місіонерок та близько 400 сестер у споглядальному ордені.

Але ця історія не лише про нього.

 

Як часто нам кажуть: «Зараз невдалий час»! Або чуємо: «Ти впевнений, що впораєшся?» Та й самі хочемо перечекати бурю і дочекатися тиховоддя. Кризу сприймаємо як привід сховатися. Натомість Бог бачить її як простір можливостей.

Він любить діяти нестандартно в найскладніших обставинах. Заснувати монастир у таверні! Чому б і ні? Божий Син був не проти народитися в стайні!

Послухай своє серце. Які, здавалося б, неможливі цілі шепоче в ньому Святий Дух? Так само Він шепотів Арнольдові, коли той марив місіями в часи переслідувань.

Церква літургійно згадує святого Арнольда Янссена в день 15 січня.

 

https://credo.pro/2022/01/309637

Leave a Reply

Your email address will not be published.