«Гід по Євхаристії»: про скарб нашої віри потрібно знати все

«Гід по Євхаристії»: про скарб нашої віри потрібно знати все

Скільки разів на день можна приймати Причастя? А після того як його проковтнули — як довго воно залишається Тілом Господнім? А вино для Меси має бути біле чи червоне? Чи можна зберігати Пресвяті Дари поза дарохранительницею?

Шерег запитань, які безсумнівно рано чи пізно, так чи інакше обсідають думки кожного католика, якщо для нього Причастя це не «умовне ритуальне ділення хлібом», а таки справжнє Тіло Христове, згідно з нашою вірою. З нагоди урочистості Тіла і Крові Христових варто їх розглянути.

 

1.Коли Тіло і Кров Христа перестають бути Тілом і Кров’ю?

Тоді, коли зникає матеріальний вид хліба і вина. Тобто, власне кажучи, через якусь мить після їх спожиття. Це достатньо важливо — також і в контексті суперечок у часи пандемії, про те, чи Господь Ісус у Причасті «заражає», чи ні, — що реальна і субстанціальна присутність Христа у Євхаристії до останньої миті її існування пов’язана, згідно з ученням Церкви, з фізичною формою матерії таїнства. Тобто коли Євхаристійний Хліб втрачає форму і властивості хліба, а Кров втрачає вид і властивості вина, ми перестаємо говорити про реальну і транссубстанціальну присутність Господа Ісуса. Однак це не означає, що Він — після того як ми спожили Причастя — не залишається в нас надалі присутнім.

 

Читайте також:
Чи можна заразитися, приймаючи Святе Причастя?

 

 

2.Що відбувається, коли священник впустить Тіло Господнє або розіллє Кров?

В обох випадках потрібно старанно зібрати найменші частинки (професійно це називається «партикули»). Гостію, яка впала, священник споживає сам, або ж кладе у невелику посудинку, наповнену водою, яка має стояти біля дарохранительниці. Там, у воді, консекрована гостія розчиняється. А розчинившись, вона перестає бути Тілом Господнім.

Літургійна білизна, якою послуговуються, щоб витерти розлиту Кров Господню, має бути спершу теж замочена у воді без мийних засобів, потім цю воду потрібно вилити з пошаною в місці, якого ніхто не потопче. Зрештою, так треба поводитися під час кожного прання літургійної білизни. Колись цього старанно дотримувалися.

Цікаво, що у Православній Церкві, якщо священникові трапиться розлити Кров Господню, його на певний час відстороняють від служіння літургії. Не так «для покарання», як «для заспокоєння». В одній із конференцій єпископ Єжи Панковський порівняв так: для священика розлити Кров Господню — це як для жінки втратити дитину через викидень.

 

Читайте також:
Нове євхаристійне чудо збирає католиків

 

3.Чи кожний священник повинен щодня відслужити Святу Месу?

Ні. Церковні приписи, що містяться в Кодексі канонічного права, кажуть, що «священики повинні служити часто, посилено радиться щоденно правити». Тим не менше, формально священник не має обов’язку щоденно служити Святу Месу. Навіть у неділю! Тоді, як і всі вірні, він зобов’язаний брати в ній участь, але обов’язку служити Месу він не має.

 

4.Чи може священник відслужити Месу сам для себе?

De facto священник ніколи не править її сам для себе. Служіння Євхаристії завжди є діянням Христа й цілої Церкви, а священник, який целебрує Євхаристію, виконує цим своє головне завдання.

Тим не менш, «без слушної та обґрунтованої причини» (як це формулює Кодекс) священник не повинен служити Месу без участі в ній хоч би одного вірного.

 

5.З якого віку можна вділяти Причастя дітям?

Ідеться не так про вік, як про здатність розуміти, що таке Євхаристія. Мінімальною умовою для допущення дитини до Причастя є здатність дитини відрізнити Тіло Христове від звичайного хліба і (що за цим слідує) прийняти Пресвяте Таїнство з належною повагою. Звідси випливає можливість допущення до так званого раннього Святого Причастя — тобто раніше за вік, який визначає Конференція єпископату конкретної країни.

 

6.Чи може священник відмовити у Причасті?

Так — якщо він упевнений, що цей хтось —не гідний, екскомунікований або вперто триває у явному тяжкому гріху. На практиці це дуже складно ствердити в момент, коли цей хтось саме підходить до Причастя, тож такі ситуації трапляються неймовірно рідко.

 

7.Чи до Причастя можна приступати тільки один раз на день?

Ні. Хтось, хто вже прийняв Причастя цього дня, може приступити до нього знову, але тільки під час Святої Меси, в якій бере участь. Також дозволено помираючому вдруге за день прийняти Святе Причастя — також і поза Месою, — як віатик.

 

Читайте також:
Як приймати Причастя? 5 порад

 

8.Як довго триває Євхаристійний піст і чи він обов’язковий?

Євхаристійний піст, згідно з зобов’язувальними нині приписами, триває годину (до прийняття Причастя, а не до початку Святої Меси) і полягає в утриманні від споживання їжі та напоїв, окрім води та ліків. Євхаристійний піст не стосується людей похилого віку, хворих і тих, хто ними опікується, а також священника, який служить цього дня чергову (але не першу за день) Месу. Для всіх інших цей піст обов’язковий і в принципі немає підстав для диспенсації від нього.

 

9.Чи для служіння Меси потрібне якесь спеціальне вино?

Ні. До вина, яке використовують на Святій Месі, є тільки дві вимоги: 1)воно має бути натуральним виноградним; і)має бути незіпсованим. Може бути білим або червоним, солодким чи сухим. Це байдуже. Так само не визначено детально вміст алкоголю — вино тільки не повинно бути «кріпленим», як, наприклад, порто. Найчастіше беруть вино біле, із суто практичних причин — воно менше бруднить літургійну білизну. Радиться, щоб месальне вино купувати у постачальників, які мають уповноваження, видане церковною владою, — це дає гарантію, що куплене вино насправді натуральне виноградне.

 

10.А хліб?

Для служіння Євхаристії використовують виключно пшеничний хліб. Він має бути свіжо- (або недавно) спечений, щоб уникнути ризику служити на зіпсованому хлібі. В латинській традиції це завжди хліб прісний («той, що не піднявся», як юдейська маца, з якої «еволюціонували» наші облатки, хоча то був інший шлях).

 

Читайте також:
Чи приймати Причастя на кожній Месі?

11.Чи літургійний посуд має бути золотий?

Літургійне начиння має бути виготовлене з благородних металів або інших матеріалів, які вважаються благородними. Якщо воно виготовлене з матеріалів, що підлягають корозії або з чогось менш цінного, ніж золото, то принаймні має бути позолочений, за загальним принципом, усередині.

 

12.Чи може священник консекрувати хліб і вино поза Святою Месою або один вид дарів без другого?

Теоретично — так, але навіть за суворої доконечності цього робити не варто. Кодекс канонічного права навіть прямо стверджує, що так робити «не годиться».

 

13.Чи Пресвяті Дари можна зберігати поза дарохранительницею?

Ні. А сама дарохранительниця має бути виконана з матеріалу непрозорого, тривкого, непіддатливого до пошкоджень і вмонтована непорушно (у стіну чи в підлогу) так, щоб її не було можливим легко посунути, перевернути тощо.

Обов’язок настоятеля парафії або ректора конкретного храму — подбати про те, щоб ключ від дарохранительниці був якомога пильніше стережений.

Переклад CREDO за: о. Міхал Любовицький, Aleteia

 

https://credo.pro/2021/06/292955

Leave a Reply

Your email address will not be published.