Ми не можемо «обдаровувати» бідних своїм сміттям

Кілька років тому я позбувалася непотрібних речей із шафи, вкидаючи у торбу, призначену для благодійності, якісь «заслужені» джинси і сорочки з плямами.

Саме в той час до кімнати увійшов мій чоловік і сказав мені перестати. «Ці речі треба викинути на смітник. Їх не можна нікому віддавати», — сказав він.

Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших, — ви мені зробили (Мт 25,40).

 

Ми часто думаємо про потреби інших людей. Тоді в нас зроджується прагнення запропонувати їм те, чого вони потребують найбільше. Однак чи ми насправді даємо не те, чого в нас самих забагато? Чи, може, ми передаємо іншим те, чого охоче позбулись би з власного дому? Можливо, варто на мить зупинитися і подумати про те, чим ми обдаровуємо потребуючих.

Легко мати гарне самопочуття, коли ми вважаємо себе благодійниками вбогих, а насправді просто знаходимо привід позбутися непотребу чи й навіть сміття. Дари, жертвувані іншим людям, мають показувати, що вони для нас важливі.

 

«Шмаття» для вбогих

Кілька років тому я позбувалася непотрібних речей із шафи, вкидаючи у торбу, призначену для благодійності, якісь «заслужені» джинси і сорочки з плямами.

Саме в той час до кімнати увійшов мій чоловік і сказав мені перестати. «Ці речі треба викинути на смітник. Їх не можна нікому віддавати», — сказав він.

Думка викинути зношене шмаття у смітник мені не подобалася, але сама ця ситуація змусила замислитися. Ну й справді, чому я впихую потребуючим одяг, якого б ані сама не вдягнула, ані членам сім’ї не дозволила таке носити? Чи ті, кому потрібний одяг, насправді мусять носити «шмаття»?

Зовсім ні — вони заслуговують на щось краще. Тут же не йдеться про віддавання їм дизайнерських речей від Ральфа Лорена чи Келвіна Кляйна. Ідеться про сприйняття цих наших братів і сестер із повагою, про пошану їхньої гідності. Тому жертвувати потрібно щось таке, що має певну цінність. Бідняки й так зазнають принижень, отож, переказуючи їм речі доброї якості, ми виражаємо їм повагу і ставимося до них так само, як ставились би до Ісуса.

 

Одяг прикрашає людину. Також і бідну

Хоча одяг, взуття чи біжутерія можуть, за великим рахунком, здаватися несуттєвими, та вони мають своє значення. Можливо, навіть більше значення для бідних, аніж для будь-кого іншого. Зрештою, те, у що ми одягаємося і як виглядаємо, є відображенням нашого почуття власної гідності, пошани до самого себе та зв’язку з іншими людьми.

Коли я була в Ефіопії, одній із найбідніших держав світу, мене здивувала краса й гідність мешканців цієї країни, зокрема жінок. Як же багато з них не мають доступу до проточної води чи струму! Вони голодують, живуть у мазанках, мусять прогодувати свої сім’ї, також і малих дітей. А попри це, вони вбираються у барвисті хустки і носять біжутерію, інколи навіть фарбують нігті. Пильнують, щоб одяг був чистий, а коли беруть участь у літургії, їхні традиційні вбрання просто-таки непорочно білі.

Як і всі люди, бідні по всьому світу прагнуть виглядати добре і почуватися комфортно. Також і з практичного погляду — щоб могти гідно виглядати на співбесідах, у храмі чи й просто у щоденному житті.

 

Віддай убогим те, що доброї якості

Коли ми «розвантажуємо» свої шафи, роблячи в них місце для нових покупок чи подарунків, подумаймо, що могли би віддати на благодійність також і менше зношені костюми та взуття. Варто віддати таке плаття, яке викличе усмішку на обличчі вбогої жінки. Варто віддати светр незаношений, доброї якості, який дозволить безпритульному вашого міста виглядати не як добита життям людина, а як той, хто має надію.

Звісно, я не маю нічого проти уживаних речей. Багато хто з нас ними захоплений і не проминає нагоди забігти в секонд у день нових поставок. Однак є різниця між уживаними речами і повністю зношеними, поплямленими чи подертими. Ці останні ми вже точно не повинні зносити до кошиків Карітасу. Те ж саме стосується старої побутової техніки, електроніки, господарських товарів, іграшок або їжі.

Вочевидь це не розв’язує проблеми, що робити з тими речами, що в нас нагромадилися, але ми їх  більше не потребуємо. Напевно деякі з них можна спокійно пустити на ганчірки або викинути у смітник, — хоча інколи не бракувало би увімкнути фантазію і подумати, як їх можна використати повторно. Може, щось іще можна полагодити чи поремонтувати. А може, вдасться знайти для того, що нам не потрібне, якесь інше призначення. Опанувати пошиття клаптикових речей, скажімо.

Кілька років тому я купила своїм маленьким донечкам светрики у фірмі, що продає дитячі товари по інтернету. Ці немовлячі убраннячка були зроблені зі старих светрів для дорослих, що вже мали бути викинуті, але були «врятовані», і з них постали чудові речі для малюків. Сама би я не вміла чогось такого зробити, але цей приклад показує, що ми повинні проявити більшу уважність навіть уже в момент покупки. І пам’ятаймо, щоб не обдаровувати інших залежалим у наших шухлядах. Дарувати треба те, що нам подобається, що ми самі носимо (чи носили б, якби цей одяг ще відповідав нашим розмірам). Саме так ми можемо виразити милосердя до слабких. А в благодійності йдеться саме про це.

Переклад CREDO за: Зоя Романовскі, Aleteia

 

https://credo.pro/2021/11/305574

Leave a Reply

Your email address will not be published.