Подія, яку пережила св.Фаустина під час процесії Божого Тіла

Подія, яку пережила св.Фаустина під час процесії Божого Тіла

У «Щоденнику» св.Фаустина Ковальська згадує урочистість Пресвятого Серця Ісуса та процесію Божого Тіла.

У словах, які Господь промовив до святої, міститься сенс і значення цієї урочистості. Це також заохочення взяти участь у процесії Божого Тіла інакше, ніж зазвичай.

 

«Тоді промені з цього образу пройшли крізь Святу Гостію і розійшлися на увесь світ…»

Якоїсь миті, коли цей образ виставили на вівтарі під час процесії Божого Тіла, як священник поставив Пресвяте Таїнство і хор почав співати, тоді промені з цього образу пройшли крізь святу Гостію і розійшлися на увесь світ. Тоді я почула такі слова: «Через тебе, як через цю Гостію, пройдуть промені милосердя на світ». Після цих слів глибока радість увійшла в мою душу (Щод 441).

 

«Нехай твоє серце наповниться радістю»

27.V.1937. Боже Тіло.

Під час молитви я почула такі слова: «Дочко Моя, нехай твоє серце наповниться радістю. Я, Господь, із тобою, не бійся нічого, ти в Моєму Серці. У цей момент я пізнала безмежну велич Бога і зрозуміла, що з пізнанням Бога не може зрівнятися ніщо; зовнішня велич зникає, як пил, перед одним актом глибшого пізнання Бога (Щод. 1133).

 

«Тут Мій відпочинок»

1.VI.1937

Сьогодні у нас процесія Божого Тіла. Біля першого вівтаря зі святої Гостії вийшов вогонь і пронизав моє серце, і я почула голос: «Тут Мій відпочинок». Жар розпалив моє серце; я відчувала, що повністю перемінилася в Нього (Щод. 1140).

 

Свята с.Фаустина також описує у «Щоденнику» дні октави Божого Тіла, які в її житті мали особливе значення:

 

«Я пізнала, як сильно Бог мене любить»

Було [це] під час октави Божого Тіла. Бог наповнив мою душу внутрішнім світлом глибшого Його пізнання як найвищого добра і краси. Я пізнала, як сильно Бог мене любить. Його любов до мене — предвічна. Це було під час Вечірні: простими словами, які випливали з мого серця, я склала Богу обітницю довічної чистоти. З цієї миті я відчувала більшу близькість із Богом, своїм Нареченим. Відтоді я зробила в своєму серці келію, де завжди спілкувалася з Ісусом (Щод. 16).

 

«Благодать триває лише коротку мить, але її сила велика»

Щодо мене, то я отримала цю благодать уперше і дуже коротко, коли мені було 18 років, під час Вечірні в октаві Божого Тіла, коли я склала Ісусові обітницю довічної чистоти. Я ще жила у світі, але незабаром вступила до монастиря. Ця благодать тривала коротку мить, але сила її велика. Після цієї благодаті настала довга перерва. Я насправді отримала від Бога в тій, першій, багато благодатей, але іншого роду. Це був період випробування та очищення. Цей досвід був такий болісний, що моя душа пережила повну покинутість Богом, була занурена в дуже велику темряву. Я зауважила і зрозуміла, що ніхто не зможе ані вивести мене з цих мук, ані зрозуміти. Було два моменти, коли мою душу поглинув розпач: один раз на пів години, другий — на 45 хвилин. Щодо благодатей, я не в змозі описати їх розмір, так само, як і той божественний досвід, хоч би вживала не знаю яких слів, усе це буде блідою тінню. Але як Бог занурив мене у ці страждання, так Він мене звідти й вивів. Це тривало кілька років, і я знову отримала цю особливу благодать єдності, яка триває до сьогодні. Але і в цій повторній єдності були короткі перерви. Хоча зараз, від певного часу, немає жодної перерви, а я дедалі глибше занурююся в Бога. Велике світло, яким є просвітлений розум, дає пізнати велич Бога не так, ніби я в Ньому пізнаю окремі риси, як раніше, ні — це інакше: в один момент пізнаю всю сутність Бога (Щод. 770).

 

Переклад CREDO за матеріалами: Stacja7

https://credo.pro/2021/06/293040

Leave a Reply

Your email address will not be published.