Префект Конгрегації у справах святих: «Святість — не привілей вибраних, а покликання усіх»

Префект Конгрегації у справах святих: «Святість — не привілей вибраних, а покликання усіх»

Знайомлячись із структурою Апостольської Столиці, зокрема, із різними відомствами, які допомагають Святішому Отцю у виконуванні його місію Пастиря всієї католицької спільноти у світі, приглянемося до Конгрегації у справах святих.

Про місію, завдання та актуальний стан дикастерії в інтерв’ю для нашого колеги з Vatican News розповів її очільник кардинал Марчелло Семераро.

Є багато визначень поняття «святість». Одне із них наголошує на тому, що святість — це взірець краси людської істоти. Саме це надзвичайно важливо у праці Конгрегації у справах визнання святих, що відповідає за вивчення життя кандидатів, яких мають намір зарахувати до лику святих Католицької Церкви. З моменту заснування цього ватиканського відомства, а саме від 1969 року, його працівники ставлять перед собою за мету досліджувати життя кандидатів у світлі Євангелія, бажаючи у майбутньому подати цих чоловіків і жінок як приклад для наслідування іншим християнам.

 

Конгрегація як «фабрика святих»

Проголошенню якоїсь особи святою передує копітка і скрупульозна колективна праця, що триває роками, а іноді навіть десятиліттями, та вимагає від задіяних осіб відповідних навичок та матеріального ресурсу. Для прикладу, бюджет ватиканської Конгрегації, яка виконує роботу на другому етапі процесу канонізації святих, тобто, уже після єпархіального чи дієцезіяльного процесу, на 2021 рік становить приблизно 2 мільйони євро.

 

 

Як зазначив в інтерв’ю для ватиканських медіа кардинал Марчелло Семераро, префект цієї Конгрегації, очолювану ним інституцію часто називають «фабрикою святих». Ця назва може бути прийнятною, однак, якщо її правильно розуміти в позитивному ключі, тобто, коли є усвідомлення того, що йдеться про місце, де наполегливо працюють чимало людей, щоб серйозно та чесно представити людей, гідних бути названими святими.

Святість, як навчають документи ІІ Ватиканського собору (пор. Lumen gentium), — це універсальне покликання, яке Господь особисто скеровує до всіх, незалежно від їхнього стану та умов життя. Однак, вже від свого заснування Церква відчувала потребу визнавати святість окремих людей, щоб ставити їх у приклад іншим, вказуючи на їхню життєву вірність християнському покликанню та цінностям. Тому, йдеться про давню традицію Церкви офіційно визнавати і поширювати вістку про вірність якогось мученика за віру чи послідовність та чеснотливе життя відповідно до євангельського вчення якоїсь людини, яка гідна бути прикладом для інших та заступником у різних потребах перед Божим престолом.

 

Компетенція Конгрегації

Щоб визнати святість якоїсь людини, передбачені різні канонічні процедури та нормативи, але основний принцип такий: Церква завжди вірила і вірить, що людина може осягнути святість і що таку людину треба зробити відомою та пропонувати її для публічного вшанування.

Що стосується Конгрегації у справах визнання святих, то вона веде процес беатифікації та канонізації Слуг Божих, допомагаючи єпископам у розслідуванні щодо мучеництва або героїчних чеснот чи посвяти життя кандидатів на прославу, та щодо чудес, які мали місце за їхньої участі, а також щодо опінії святості, якою вони втішалися ще за життя чи вже після смерті… Слугою Божим називають віруючих католиків, чия справа для беатифікації та канонізації була ініційована, для чого завжди потрібна справжня, широко поширена і тривала «репутація святості», тобто загальноприйнята думка, згідно з якою його життя було цілісним, багатим на християнські чесноти, плідні для християнської громади.

 

 

 

Процес канонізації

Кардинал Семераро зазначив, що 1983р. було дещо змінено норми щодо проведення канонізаційного процесу, скоротивши терміни, які вимагались для того, щоб розпочати справу. Для прикладу, у минулому для того, щоб розпочати канонізаційний процес від моменту смерті кандидата мало минути 50 років, сьогодні цього вже не вимагається, часові обмеження значно коротші. Однак, тривалість самого процесу залежить від дуже багатьох факторів: складність особистості кандидата, історичний період його життя, наявність свідків, компетентність осіб, які займаються процесом, тощо.

Канонізаційний процес поділяється на два етапи: єпархіальний/дієцезіяльний етап і римський етап, який проводить Конгрегація у справах святих. Говорячи про свідків, префект Конгрегації зазначив, що їхня кількість, зокрема, на першому етапі може бути досить великою. Також можуть бути задіяні різні спеціалісти, особливо, коли йдеться про потребу в допомозі фахівців-медиків. Після детального вивчення життя кандидата на титул «святий» і після всіх передбачених церковним правом медичних та інших досліджень, щоб підтвердити чудо, справа потрапляє на розгляд кардиналів, членів звичайної сесії Конгрегації. А останнє слово належить Святішому Отцеві, який з подачі кардинала-префекта, апробує і проголошує факт святості. Отже, дуже багато осіб задіяні у кожному канонізаційному процесі.

 

Позитивний підсумок

Беатифікація — це проміжний етап на шляху до канонізації, тобто проголошення особи святою. Якщо кандидата проголошено мучеником, він негайно стає блаженним Католицької Церкви, в іншому випадку необхідно ствердити чудо за його заступництвом. Як правило, чудо — це зцілення якоїсь особи, яке, на переконання відповідної медичної комісії, до якої входять спеціалісти, як християни, так і невіруючі, вважається науково незрозумілим. Для того, щоб дійти до канонізації, необхідно ствердити, що за посередництвом блаженного мало місце друге чудо, яке відбулось вже після беатифікації.

Далі очільник ватиканського відомства підкреслив, що за час існування Конгрегації у справах святих, тобто від 196р., дякуючи спрощенню канонічних процедур для визнання святості, було проведено 3003 беатифікації та1479 канонізацій. На рік вдається завершити приблизно 80-90 справ. На сьогоднішній день на вивчення Конгрегації передано майже 1500 справ, натомість на єпархіяльному/дієцезіяльному етапі перебувають понад 600 справ. Але не варто думати, що ті, які не були зараховані до лику святих, не були зразковими християнами і гідними наслідування.

 

 

 

Фінансовий бік канонізаційних процесів

Канонізаційний процес — це комплексна та під різним оглядом багатостороння праця. І як така, вона потребує коштів для її здійснення, зокрема, на працю комісій, на працю і зустрічі експертів з історії, богослов’я та медичних фахівців, на друкування документації тощо. Дикастерій завжди звертає увагу на зменшення витрат, аби економічне питання не було перешкодою для початку і продовження процесу. А адміністративні норми, затверджені Святішим Отцем 2016р., гарантують адміністративну прозорість та відповідність видатків. Крім цього, при Конгрегації у справах святих створений «Фонд солідарності», використання ресурсів якого дозволяє підтримати ті справи, які не мають достатнього бюджету для проведення і завершення процесу канонізації.

На завершення інтерв’ю кардинал Марчелло Семераро пригадав вчення ІІ Ватиканського Собору, підкреслюючи, що святість, по своїй суті, — одна й та ж сама, проте, вона завжди нова у різних конкретних постатях. Святість набирає інших забарвлень, якщо йдеться про мучеників чи богопосвячених осіб, про душпастирів чи мирян, про місіонерів чи доброчинців, тощо. Святість — не привілей вибраних, а покликання усіх!

 

https://credo.pro/2021/06/293603

Leave a Reply

Your email address will not be published.