«У ваших проєктах часто залучені невеликі кошти, але стільки почуттів і душі, що вони сяють»

«У ваших проєктах часто залучені невеликі кошти, але стільки почуттів і душі, що вони сяють»

Анаїт Мхоян, директорка Карітасу Грузії, консультантка з управлінських стандартів Карітас Інтернаціоналіс, відвідала Україну з тижневим візитом. Вона проводила перевірку управлінських стандартів Місії «Карітас-Спес Україна». 

Наприкінці свого перебування в Україні пані Анаїт дала коротке інтерв’ю про принципи роботи Карітасу.

— Робота в Карітасі — це спосіб життя. Карітаси по всьому світу керуються принципами Католицької Церкви у своїх підходах. Які виклики на сьогодні стоять перед Карітасами для збереження ідентичності і максимального охоплення допомогою потребуючих?

— Якщо ми говоримо про наших партнерів у мережі Карітасу — в нас спільні цінності.

Цілі в нас можуть бути різні, але цінності — єдині. Кожен Карітас у різних країнах був створений, щоб служити для блага народу. В кожній країні люди мають різні проблеми, але цінності Карітас Інтернаціоналіс — єдині, в центрі нашого служіння — людина. Саме по собі соціальне служіння в різних Карітасах завжди однакове: ми допомагаємо людині в потребі. Якщо говорити про наших партнерів, то, вибираючи партнерів, ми виходимо з наших цінностей. Найвища цінність для кожного християнина — бути підмогою для іншого. Коли ми бачимо потреби людей — маємо бути там, щоб допомагати вижити, подолати труднощі або вийти з важкої ситуації. Якщо організації чи фонди також прагнуть допомагати людині в потребі, не порушуючи людської гідності, тоді ми можемо бути партнерами. У Карітас Інтернаціоналіс є чіткі інструкції, як вибрати партнера. Наша ідентичність стабільна в усіх країнах. Переважно Карітасам вдається залишатися соціальною рукою Католицької Церкви.

— Що може завадити стати партнером Карітасу?

— Для нас важливо, щоб шанувалося людську гідність. Якщо цей критерій збережений — усе гаразд. Але якщо підходи організацій не збігаються з нашими підходами та принципами — ми не можемо співпрацювати. Якщо ми просимо коштів, щоб допомогти людям, і ці кошти зароблені нечесним шляхом: чи продажем зброї, чи корупційними схемами, офшорами тощо, — перед співпрацею маємо запитати, звідки ці кошти. Якщо наші цінності незбіжні, з такими організаціями і фондами не можна співпрацювати, бо ця незбіжність зруйнує нас. Але переважно, якщо цінності служать людському благу і не суперечать Церкві, можемо бути партнерами зі всіма.

 

 

— Карітас Інтернаціоналіс – це понад 160 організацій. На які виклики мають відповідати Карітаси в усьому світі? Чи можете назвати топ-5 тем, для вирішення яких потрібна консолідація дій?

— Дуже багато порушено людських прав під час міграції. Мільйони людей покидають свої країни, бо економічна і політична системи в їхніх країнах не сприяють їхньому благу. І коли людина опиняється в іншій країні, в іншій системі, — вона не знає соціальних норм, правил, не має документів, — то є великий ризик, що цих людей можуть використовувати. В питанні міграції багато європейських країн працюють разом, вирішуючи проблеми з наслідками воєн, екологічних лих тощо. Дуже багато вдається зробити, бо ми існуємо майже в усіх країнах світу.

Інша сфера — це соціальне забезпечення людей. У деяких країнах розвинено партнерство з державами, побудовано потужні системи й методики. У Карітасів завжди є можливість спілкуватись і вчитися одні в одних заради створення якнайкращої моделі допомоги в своїх країнах. Тем для спільних зусиль може бути безліч: це і діти-сироти, і люди старшого віку — методології можуть бути узгоджені для побудови якнайкращої моделі.

Деякі країни можуть фінансово підтримувати інших. У цьому разі спрацьовує принцип субсидіарності, коли потужні Карітаси стають донорами для менших. Тут уже не треба шукати, чи наші цінності збігаються. І сфери здебільшого ті самі, бо мета роботи в кожному Карітасі — це гідність і якість життя людини. Це всіх об’єднує.

— Приступаючи до роботи директором Карітасу Грузії, Ви сказали, що Карітаси існують лише тому, що люди не несуть соціальної відповідальності за інших. Як, на Вашу думку, Карітас може сприяти самозарадності суспільства?

— Карітас робить ту роботу, якої християни часто не роблять. Якби всі люди робили те, що Бог від них просить, — потреби в Карітасах не було би. Знаєте, дуже часто самопоміч не працює, бо люди не мають навичок такої допомоги, вони не вміють допомогти ні собі, ні іншому. Соціальна система добре працює тоді, коли людина не залишається сам на сам. Це не значить, що Карітас має бути фізично присутній біля цієї людини, бо це часто неможливо, — але можливо створити такі середовища, де люди допомагатимуть одне одному. Наприклад, по селах, де небагато людей, ця соціальна система дуже добре працює, бо кожен робить усе можливе, щоб допомогти сусідові чи комусь, кого він знає. У великих містах ця проблема помітніша, бо комунікація не так налагоджена, як у маленьких спільнотах. Там уже треба вчити відчувати цю соціальну відповідальність за кожного. Ми маємо працювати так, щоб дати навички іншим, навчити й показати, як стати опорою для цієї людини чи суспільства. В цьому найкраще допомагають наші волонтери.

— Ви мали змогу за тиждень побачити роботу «Карітас-Спес» у Любарі, в Одесі, Києві. В чому Ви побачили унікальність роботи Карітасу в Україні? В чому Ви вбачаєте нашу яскраву рису?

— Знаєте, сама місія Карітасу така красива! В кожній країні ці місії схожі, й це також впливає на те, що ми почуваємось однією родиною. Коли Карітаси стають розвиненими, мають потужні фінансові ресурси, — потрібно багато професіоналізму, щоб налагодити всі механізми. Коли це маленькі парафіяльні Карітаси — там іде потужна волонтерська робота, і в цей момент, коли всі разом майже з нічого творять великі справи — цей момент найкрасивіший, що я побачила в «Карітас-Спес Україна». У вас дуже мало фінансових ресурсів, але є багато відданості; люди залучені в ці процеси, вони віддають себе повністю. Бо коли фінансів багато, ти просто можеш купувати; але іноді в тому всьому втрачається самовідданість, співчуття, сердечність і співучасність. У ваших проєктах дуже часто залучені невеликі кошти, але стільки всього було зроблено і реалізовано, стільки почуттів і душі було вкладено, що коли заходиш — бачиш, як ці проєкти сяють.  

 

 

— «Карітас-Спес Україна» цього року  святкує своє 25 річчя, ця подія проходитиме під гаслом «Любов. Милосердя. Партнерство. 25 років надійності». Які поради чи побажання Ви б могли скласти для «Карітас-Спес», після тижня плідної праці в Україні?

— Побажати тільки найкращого! У вас прекрасні людські ресурси і гарно організована Церква. Але в Карітасі завжди професіоналізм і духовність мають іти разом, щоб було добро. В «Карітас-Спес Україна» духовність на дуже високому рівні. Я би побажала розвитку і в професійній частині та щоб професіоналізм не заважав духовному розвитку.

 

https://credo.pro/2021/04/289172
Єрмак Ірина April 24, 2021 at 10:38AM CREDO https://credo.pro

Leave a Reply

Your email address will not be published.