Як любити людей, які нам не подобаються?

Християни зобов’язані любити своїх ворогів, але як насправді ми це робимо?

Немає більш характерної ознаки християнського життя, ніж любов. Християни покликані не просто любити тих, кого нам легко любити; ми покликані також любити своїх ворогів.

Вороги проявляють себе у нашому житті по-різному. Це можуть бути люди, які активно чинять нам зло або переслідують нас, але часто це просто люди, з якими ми не згодні, або неприємні нам: нарцисичний сусід, нав’язлива свекруха, політичний лідер із протилежними нашим поглядами та безліч людей у соціальних мережах.

Легко любити людей, які нам подобаються; набагато важче любити тих, хто викликає у нас негативні почуття. Коли нам хтось не подобається, ми вважаємо за краще триматися подалі від них. Іноді ми навіть хочемо бачити, як ці люди зазнають поразки або принаймні не отримують винагороди за те, що ми вважаємо негідною поведінкою.

Але у християнина немає вибору. Якщо ми хочемо щиро жити своєю вірою, ми повинні знайти спосіб любити тих, хто нам неприємний. Як це зробити? Можна почати з певних принципових речей.

 

Згадайте, що таке любов насправді

Протягом тисячоліть любові давали різні визначення і виділяли різні її види. Але визначення, що описує поняття християнської любові, походить від св. Томи Аквінського і звучить так: любити — це хотіти блага іншому.

Любов насамперед — це не приємні почуття або насолода чиїмось товариством. Справжня любов — це прагнення найкращого для іншої людини. Ми можемо любити людей, які нам не подобаються, тому що ми можемо хотіти їм добра, незалежно від свого особистого ставлення до них. Коли ми хочемо і шукаємо для них найкращого, ми любимо їх так, як самих себе, і як Бог любить кожного з нас.

Але цим справа не обмежується.

 

Даруйте щось від себе

Доктор Том Ніл, професор теології, писав про те, як Другий Ватиканський собор, натхненний теологією Кароля Войтили, майбутнього Папи Йоана Павла ІІ, спирався на визначення любові за св. Томою Аквінським, пов’язуючи прагнення добра ближньому з іншим даром, який повинен супроводжувати того, хто любить: дар самого себе.

«Ісус молився: «…щоб усі були одно, як ти, Отче, в мені, а я в тобі, щоб і вони були в нас об’єднані; щоб світ увірував, що ти мене послав. І славу, що ти дав мені, я дав їм, щоб вони були одно так само, як і ми одно» (Йн 17,21-22). Цим Він відкрив перспективи, приховані від людського розуму, оскільки Він мав на увазі певну подібність між союзом Божественних Осіб та єдністю Божих дітей у правді та милосерді. Ця подібність виявляє, що людина — єдине створіння на землі, яке Господь побажав собі — не може повністю знайти себе окрім як через щире дарування себе іншим».

Хотіти блага іншим — це не просто бажати їм добра у своїх думках, але й бути готовим віддати їм щось своє. Це може бути акт доброти чи терпіння, або практична допомога, але найголовніше — це, мабуть, молитва.

 

Моліться за тих, хто вам не подобається

Ісус каже нам молитися за своїх ворогів. Незалежно від того, чи постають вони перед нами як члени сім’ї, які нас дратують, або як незнайомі люди, що, на нашу думку, несуть загрозу світові — ми можемо за них помолитися.

Моліться за тих, хто вам не подобається, під час ваших щоденних молитов, на недільній Месі, молитвою Розарію. Коли ви зустрічаєте таких людей у вашому повсякденному житті, попросіть Бога благословити їх. Це може бути важко зробити, але коли ви перетворюєте цю практику на звичку, стає легше. Може статися так, що врешті-решт ця молитва пом’якшить ваше серце стосовно тих, кого вам так важко любити. 

Любити людей, які нам неприємні — це значить обирати прагнення добра для них. Таким чином ми стаємо достовірнішими свідками Божої любові. 

Переклад CREDO за: Зої Романовскі, Aleteia

 

https://credo.pro/2021/10/301843

Leave a Reply

Your email address will not be published.