Як Перше Причастя Марії вчить нас шанувати Євхаристію

Як Перше Причастя Марії вчить нас шанувати Євхаристію

Я завжди був палким шанувальником дару Євхаристії.

З юності я регулярно приступав до Святого Причастя і відвідував каплиці адорації Пресвятих Дарів. Коли я почав свою професорську діяльність, я читав багато лекцій про таємниці Святої Меси. Але у 2003 році святий Йоан Павло ІІ написав працю, яка повністю змінила мій погляд і особисте переживання Євхаристії.

Він написав про те, як Богородиця вперше прийняла Святе Причастя. Ніколи раніше я не замислювався про це!

Ми не знаємо точно, коли відбулося перше Причастя Марії. Можливо це було після Вознесіння Христового або після П’ятдесятниці. Але спробуйте уявити собі той момент: один із апостолів приносить євхаристійну жертву десь у Єрусалимі або Галілеї у присутності інших учнів Ісуса. Серед них і Марія, яка вперше у житті відвідує Месу.

Богородиці не було на Таємній Вечері. Вона могла лише чути від апостолів, що Ісус наказав їм у той вечір: брати хліб і вино, споживати Його Тіло і Кров, і чинити це на Його спомин. Зараз вона вперше бере участь у священній таємниці Євхаристії.

Уявіть Марію, яка спостерігає як апостоли беруть хліб і вино, промовляючи слова: «Це Моє Тіло… це Моя Кров…». Уявіть, як вона приймає Причастя: Тіло і Кров її Сина знову перебувають у ній!

Розглянемо дві ключові ідеї святого Йоана Павла ІІ.

По-перше, він розмірковує про глибокий зв’язок між Марією, яка несе Ісуса в утробі, та людиною, яка приймає Причастя. У певному сенсі ми стаємо подібними до Богородиці щоразу, коли беремо участь у Євхаристії.

«Марія жила своєю євхаристійною вірою ще до встановлення Таїнства Євхаристії вже тому, що її дівоче лоно послужило Втіленню Божого Слова», — написав він у енцикліці «Ecclesia de Eucharistia». Тіло і Кров Ісуса протягом дев’яти місяців перебували у тілі Марії, тоді як під час Меси ми приймаємо сакраментальні Тіло і Кров Господні.

«У день Благовіщення Марія зачала Ісуса у фізичній реальності Його Тіла і Крові. Таким чином це передбачило те, що певною мірою сакраментально відбувається у кожному віруючому, який під видами хліба і вина отримує Тіло і Кров Господні», — пише далі Йоан Павло ІІ.

По-друге, він розмірковує про те, як могла почувати себе Марія, вперше довідавшись про Таїнство Євхаристії. Вона не була присутня на Таємній Вечері, і, мабуть, дізналася від апостолів про те, що там відбулося.

«Що мала відчути Марія, почувши з вуст Петра, Йоана, Якова та інших апостолів слова, сказані під час Останньої Вечері: “Це – моє тіло, що за вас віддається. Чиніть це на мій спомин”? Тіло, яке Господь пожертвував за нас і дав нам як дар, — це те ж саме тіло, яке вона зачала і носила у своєму лоні!».

Йоан Павло ІІ чудово змальовує унікальне значення, яке могло б мати Святе Причастя для Богородиці: «Для Марії прийняти Євхаристію означало знову прийняти у своєму лоні серце, яке билося в унісон з її власним». 

Яке глибоке розуміння! Уявіть, як Марія готується до чудесного возз’єднання зі своїм Сином. З якою любов’ю вона зустрічала Ісуса у кожному Причасті. Яку радість вона відчувала, знаючи, що її Син знову перебуває у ній!

Після випробувань, пов’язаних з коронавірусними обмеженнями, через які багато людей не могли брати участь у Євхаристії, сьогодні особливо важливо наново відкрити для себе це Таїнство і зробити кожне Причастя осмисленим. 

Ось дві практичні речі, які ми можемо зробити.

По-перше, треба дуже серйозно поставитися до часу після Причастя. Це — час для любові. Любляча людина хоче бути поруч із тим, кого любить, а Ісус любить нас так сильно, що приєднується до нас у Таїнстві Євхаристії. Коли ми повертаємось до своїх лав, слід пам’ятати, що зараз не час роздивлятися, хто присутній на Месі і у що він одягнений, як і не час міркувати про те, що ми з’їмо після закінчення служби Божої. У ці миті Господь Ісус Христос, — сама Любов, — перебуває всередині нас у найпотаємніший спосіб.   

Ми отримуємо цей час для того, щоб відпочити поруч із нашим улюбленим Ісусом, послухати Його і дозволити Йому говорити з нами. Але чи близькі ми до Нього у своїх думках, поглядах і бажаннях? Давайте виллємо Йому своє серце і скажемо, що ми Його любимо. Давайте прославимо Його і подякуємо Йому. Якщо ми не можемо знайти час на те, щоб відкрити Ісусові свої серця після Святого Причастя і сказати про свою любов, як тоді ми дамо Йому ту любов, на яку Він заслуговує?

По-друге, не потрібно квапитися завершити свій час, проведений з Ісусом після закінчення Меси. Ті, хто любить одне одного, не поспішають прощатися, тому й нам не потрібно поспішати залишити Ісуса. Давайте будемо щедрими до Нього. Наші приятелі можуть почекати у притворі, смаколики теж нікуди не подінуться. Чим більше часу ми присвячуємо нашій Любові, тим більші плоди принесе Причастя у нашому житті. 

Марія повинна стати нашим головним взірцем. Молімося до неї про те, щоб ми так само гаряче вітали Ісуса у кожному Святому Причасті, як Марія приймала свого Сина. Нехай кожне Причастя спонукає наші серця битися в унісон з Христовим, так само, як серце Марії билося в унісон із серцем її Сина з її власної волі.

Переклад CREDO за: Едвард Срі, National Catholic Register

 

https://credo.pro/2021/06/293134

Leave a Reply

Your email address will not be published.