Засновниця «Живого Розарію» буде беатифікована: є дата!

Беатифікаційна урочистість Полін Жаріко (1799-1862) відбудеться в Ліоні 22 травня 2022 року, сказав Ґаетан Бушарла де Шазот, генеральний секретар Папського місійного діла у Франції, у відео від 4 жовтня 2021 р.

Папа Франциск переказав йому цю новину під час Генеральної асамблеї Папського місійного діла, яке тривало в Римі 1-3 жовтня, повідомляє КАІ. Беатифікаційну Святу Месу очолить кардинал Луїс Антоніо Таґле, префект Конгрегації євангелізації народів, із якою пов’язане Папське місійне діло.

Процес винесення Полін-Марі Жаріко до слави вівтаря розпочав 1926 року папа Пій ХІ, а до визнання героїчності її чеснот його довів 1963 року св. Йоан ХХІІІ. 27 травня 2020 р. Конгрегація у справах канонізацій за дорученням Святішого Отця проголосила декрет про чудо за її заступництвом.

Полін Жаріко народилася 22 липня 1799 р. в Ліоні, у Франції, як донька багатого промисловця. У сім’ї здобула добру релігійну освіту. В 17 років юна Полін прийняла простий спосіб життя і запрагнула служити Богу. Вона склала приватну обітницю чистоти. Почала відвідувати бідні сім’ї, роздаючи їм милостиню. Гаряче любила Ісуса у Пресвятому Таїнстві і з гроном дівчат свого віку заснувала Товариство винагороджувальниць Пресвятому Серцю Господа Ісуса. Вони щодня поклонялися Євхаристійному Ісусові.

З листування зі своїм братом, який навчався в Парижі у духовній семінарії, та з листів місіонерів Полін дізнавалася про надзвичайно скрутну фінансову ситуацію на місіях, про трагічну долю дітей у Китаї, що помирали з голоду. Ця думка не давала їй спокою, тож дівчина почала шукати допомоги. І тоді проявився її організаторський геній. Вона створила гуртки, в які охоче вступали робітники промислових закладів, відкладаючи дрібні суми зі своїх тижневих заробітків. Із десятків таких кіл виникали нові кола, зростали у сотні, творячи спільний фонд для місійної діяльності Церкви та ширення віри.

Коли Полін мала 23 роки, її діло, вже повністю розквітле, зміцніле, перейшло під керівництво Спеціальної ради, а вона сама забралася до іншої, духовної форми підтримки Діла допомоги місіям. Вона оточила його розарієвою молитвою. Це були початки виникнення Живого Розарію.

Молитовному ділу Полін Жаріко надали підтримку численні єпископи та Генерал Ордену Проповідників, який 1836 року долучив Товариство Живого Розарію до домініканської Розарієвої родини. Папа Григорій XVI видав breve, яким схвалив Товариство. Воно охопило спершу сам Ліон, потім цілу Францію, а далі — поширилося в інші країни. Розарієві «рози» живі по католицьких парафіях донині, охоплюючи молитвою щомісячні молитовні наміри, які Папа визначає для Апостольства молитви.

Сама ж Полін-Марі, бачивши дедалі глибше зубожіння робітничих сімей, почала шукати системне розв’язання цієї проблеми. Все своє майно вона вклала у будівництво підприємства, яке мало стати ідеальним осередком виробництва, а робітники зі своїми сім’ями мали втішатися працею, розумно керованою і справедливо винагородженою. На жаль, прекрасні плани зруйнувало шахрайство недоброзичливців. Полін Жаріко до кінця життя виплачувала борги, живучи в убогості, хворобах і покинута всіма. Вона відійшла до Бога 9 січня 1862 року зі словами: «Боже мій, прости їх і обдаруй благословенням, мірою страждань, яких вони мені завдали».

Засноване нею Діло поширення віри вже через три роки налічувало 2 тисячі членів. Від 1922 року воно має статус Папського місійного діла, нині наявне у 144 країнах світу. Натомість коли Живого Розарію через кілька років діяльності налічували понад мільйон учасників. Сама Полін-Марі вважала себе тільки «сірником, що запалює вогонь», але вона стала засновницею одного з наймогутніших місійних діл у Церкві.

«Коли я був в Ассізі, то раптом усвідомив, що Клара, коли засновувала свій перший монастир, була підлітком, — пише у своєму блозі о. Войцех Сурувка, польський домініканець, колишній директор Інституту св. Томи Аквінського в Києві. — Як у випадку Клари, так і в Поліни важливим елементом їхнього покликання було заперечення “пустоти світу цього”. Сьогодні вже майже не говориться про це у проповідях. Шкода, — бо, може, цим ми не даємо шансів новим євагельськи-радикальним підліткам. Розмовляючи нещодавно з о. Сворадом, Промотором Живого Розарію в Україні, я усвідомив, якою мізерною мірою ми використовуємо цей величезний духовний потенціал».

 

https://credo.pro/2021/10/301809

Leave a Reply

Your email address will not be published.